Історія Володимира Сіріна з окупованого Ізюма
Володимир Сірін прожив в Ізюмі понад двадцять років. У місті його знали як майстра різьби по дереву. Його роботи прикрашали дитячі садки, подвір’я та громадські простори. Він створював казкових персонажів, декоративні скульптури та речі, які залишалися з людьми на роки.
Для своєї родини він був не лише майстром. Він був чоловіком, батьком і дідусем. За словами дружини Олени, найбільше у світі він любив свого онука.
Навесні 2022 року життя родини розділилося на «до» і «після».
На початку березня російські війська почали масовані обстріли Ізюма. Місто опинилося під ударами авіації та артилерії. Подружжя переховувалося у підвалах, переходило з одного укриття до іншого, намагалося знайти можливість евакуюватися.
11 березня Володимир посадив дружину до автомобіля, який мав вивезти її до Святогірська. Сам залишився в Ізюмі.
У будинку залишалися тварини, майстерня та все, що вони будували разом протягом багатьох років.
Після окупації міста зв’язок із Володимиром став уривчастим. Новини про нього Олена отримувала через сусіда, який іноді знаходив місце, де ще працював мобільний зв’язок.
Володимир залишався вдома. Ремонтував пошкоджене житло, закривав вибиті вікна, намагався підтримувати побут у місті, яке щодня руйнувала війна.
У будинку на стіні висів календар. Через відсутність електрики та звичного відліку часу він щодня робив у ньому позначки.
Остання дата, яку він відмітив, — 18 червня 2022 року.
Після цього зв’язок із ним обірвався.
Через кілька днів Володимира почали шукати. Згодом його тіло було знайдено випадково у покинутому будинку. Після деокупації Ізюма його ексгумували та ідентифікували.
За свідченнями родини, тіло мало ознаки жорстокого насильства. Водночас обставини загибелі досі залишаються остаточно не встановленими.
Що саме сталося у червні 2022 року? Чому цивільний мешканець Ізюма став жертвою насильства? Хто причетний до його смерті?
На ці питання родина досі не отримала відповідей.
Історія Володимира Сіріна є лише однією з багатьох історій, які залишила після себе окупація Ізюма. Після звільнення міста правоохоронці виявили місця масових поховань, документували випадки незаконних затримань, катувань, насильницьких зникнень та вбивств цивільних осіб.
Проте значна частина таких злочинів досі потребує розслідування. Багато обставин залишаються невстановленими через брак свідчень, втрату доказів або неможливість встановити очевидців.
Саме тому документування воєнних злочинів залишається критично важливим.
Кожна розповідь, кожен спогад, кожна фотографія або документ можуть допомогти відновити хронологію подій та встановити відповідальних.
Якщо вам відома інформація про події в окупованому Ізюмі, випадки незаконного позбавлення волі, катувань, насильницьких зникнень, убивств цивільних осіб або інші порушення міжнародного гуманітарного права, повідомте про це.
Воєнні злочини не мають терміну давності. Встановлення правди починається зі свідчень.
