Команда громадської організації «ПРОЖЕКТОР» взяла участь у дводенному воркшопі з питань перенаправлення та постраждалоорієнтованого обміну інформацією щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), що відбувся в Одесі 5–6 червня 2025 року. Захід об’єднав представниць громадянського суспільства з Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, які працюють із темами ґендерно зумовленого насильства та захисту прав постраждалих. ГО «ПРОЖЕКТОР» на заході представляв юрист проєкту «Human Rights Clinic», який долучився до обговорення викликів та рішень у сфері координації допомоги постраждалим.
Перший день воркшопу був присвячений міжнародному та національному контекстам реагування на випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). Захід відкрився сесією, присвяченою правовій кваліфікації СНПК як міжнародного злочину, під час якої експерти окреслили ключові підходи міжнародного права та навели історичні прецеденти, що лягли в основу нинішніх практик. Особливу увагу було приділено дезінформаційним наративам і міфам, які активно використовуються в пропаганді для знецінення досвіду постраждалих. Обговорення засвідчило важливість правового розмежування понять та необхідність посилення просвітницької роботи серед фахівців і громадськості.
У рамках національного блоку були представлені рамкові програми з реагування на випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, а також поділилися практичними здобутками та труднощами у впровадженні відповідних стандартів. Особливу увагу було приділено викликам, пов’язаним із дублюванням функцій між державними та громадськими структурами, що призводить до втрати ефективності в процесі перенаправлення постраждалих. Команда ГО «ПРОЖЕКТОР», маючи досвід у сфері документування воєнних злочинів і правозахисного супроводу постраждалих ЛҐБТІК+, долучилася до дискусії, акцентуючи на необхідності міжсекторальної координації та посилення інституційної відповідальності за кожен етап допомоги.
Особливу увагу було приділено питанням моніторингу ефективності систем реагування, а також зростанню кількості випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, щодо чоловіків та хлопців. Учасниці заходу наголосили на необхідності створення додаткових шелтерів, зокрема для чоловіків, оскільки наразі в Україні функціонує лише один такий притулок, що розташований у Києві.
Дискусії другого дня зосередилися на підвищенні підзвітності та адаптації процедур до потреб постраждалих. Представниці ООН Жінки, ЮНФПА та громадських організацій наголосили на необхідності чітко розмежовувати підходи до реагування на випадки Ґендерно зумовленого насильства (ҐЗН) та СНПК. Якщо у випадку ҐЗН безпечні простори мають бути максимально закритими, то у випадку СНПК важливо зберігати відкритість та свободу доступу, щоб постраждалі не відчували себе ізольовано чи обмежено.
У ході обговорення пропозицій громадських організацій щодо ефективного перенаправлення постраждалих від СНПК була висловлена ініціатива створити єдиний онлайн-ресурс або мобільний застосунок, який містив би актуальну інформацію про сервіси та підтримку, що надаються різними організаціями. Команда ГО «ПРОЖЕКТОР» представила свій досвід і напрацювання, зокрема проєкт «Документування воєнних злочинів проти ЛҐБТІК+», який реалізується на деокупованих і прифронтових територіях. Також було презентовано мобільний застосунок Projector, що забезпечує оперативну передачу інформації про порушення прав людини, дозволяє зручно подавати запити на правову чи психологічну допомогу, а також автоматично фіксує ключові дані, включно з часом, місцем і обставинами подій, необхідними для збору доказів.
«Тільки плідна співпраця між партнерами, організаціями та фахівцями може суттєво змінити підхід до надання допомоги особам, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Ми впевнені, що ці механізми мають бути прозорими та доступними» — зазначив юрист проєкту Human Rights Clinic ГО «ПРОЖЕКТОР». «Саме завдяки взаємодії, довірі та обміну досвідом ми зможемо забезпечити підтримку, яка справді відповідає потребам постраждалих».
Підсумкові сесії були присвячені обговоренню ефективних механізмів передачі даних за згодою постраждалих, створенню міжвідомчих маршрутів перенаправлення, а також презентації напрацювань у групах. Організатори наголосили на важливості інституційної пам’яті та підготовці до наступних етапів взаємодії з державними структурами.