Кейс: Допомога постраждалій від дискримінації працівниці мережі супермаркетів, що живе з ВІЛ 💼

Наприкінці лютого 2020 року до проєкту «Клініка прав людини» звернулася 59-річна жінка, що тривалий час живе з ВІЛ. Однак, як виявилося в ході першої зустрічі, вона потребувала психологічної підтримки через те, що з минулого року в неї залишився страх після побиття на робочому місці через її ВІЛ-статус.

– Я працюю в одному з підрозділів мережі супермаркетів. Десь минулого літа помітила, як колеги за спиною почали мене обговорювати, а згодом – відверто принижувати та ображати. Приблизно півроку тому у мій робочий день знов стався конфлікт на фоні особистої неприязні до мене. Під час сутички співробітники мене побили. І все через те, що якось «витекла» інформація про те, що я маю ВІЛ, – розповідала клієнтка на першій консультації.

Пригніченою вона не звернулася до поліції тому, що боялася широкого розголосу щодо її діагнозу. Більш того, після інциденту вона залишилася працювати в закладі через свій страх, нібито в такому віці не знайде іншої роботи, а потім ще й не зможе розрахуватися з кредитом, який на той момент мала. Попри це, працівниця вирішила пригрозити керівництву, що позиватиметься до суду.

Це спочатку спрацювало – явні агресивні прояви колег у її бік припинилися. Однак пізніше керівництво рекомендувало їй звільнитися за власним бажанням. Жінка відповіла відмовою.

Тоді її перевели на інший фронт роботи, більш складний, із завданнями, які виходили за рамки її посадових обов’язків. Працівниця спробувала поскаржитися на неприпустимі умови праці, на що у відповідь отримала звинувачення в її професійній непридатності. В решті решт через такий тиск вона все ж таки за порадою свого соцпрацівника звернулася за допомогою.

В першу чергу, клієнтка проєкту була направлена до психологині. Метою консультацій було підвищення емоційної стійкості жінки, а разом з цим роз’яснити її права як ВІЛ-позитивної людини. Проте головне було знайти оптимальне рішення ситуації, що склалася, адже під час консультацій жінка висловила бажання вирішити конфлікт, не втративши при цьому роботу. Тому вектор психологічних консультацій був направлений на підтримку та мотивацію відстоювати власні права.

Юлія АРСІЄНКО
психологиня проєкту «Клініка прав людини»:

«Часто люди саме через відсутність психологічної підтримки опускають руки та відчувають себе самотніми, беззахисними і вразливими. В таких випадках важливо поновити емоційну стійкість, пропрацювати внутрішню стигматизацію і самоцінність. Без подолання цих складнощів неможливо вирішити подібні завдання щодо врегулювання конфлікту та захисту своїх прав».

Водночас юридична команда проєкту направила лист-звернення до генерального керівництва мережі супермаркетів щодо скарги їх співробітника. В листі юристи акцентували увагу, що при підтвердженні фактів дискримінаційних дій по відношенню до співробітників керівництво може нести адміністративну та кримінальну відповідальність. Крім того, в разі незаконного звільнення працівниці, що живе з ВІЛ, поновлення її на роботі та стягнення компенсації за вимушений прогул буде вирішуватися у судовому порядку, а адвокат в свою чергу ініціює службове розслідування за фактом порушення трудових норм на фоні дискримінації.

Тим часом жінка змогла перейти до прямого діалогу з керівництвом та висловити свої умови подальшого перебування в компанії. В ході зустрічі сторони досягнули компромісу і погодили переведення працівниці в інший підрозділ мережі супермаркетів, на посаду з мінімальним фізичним навантаженням та збереженням заробітної плати. Окремо керівництво закладу вибачилось за ситуацію перед жінкою, яка, до речі, нещодавно відсвяткувала свій ювілей та залишилася задоволеною роз’язуванням тривалого конфлікту.

Кароліна ПАЛАЙЧУК
членкиня правління ГО «ПРОЖЕКТОР»,
юристка проєкту «Клініка прав людини»
:

«Ніхто не має права здійснювати дискримінацію за трудовим законодавством. Є чіткий перелік документів, які повинен мати робітник при працевлаштуванні. При необхідності він надає роботодавцю медичну довідку про загальний стан здоров’я. А ось тестування на ВІЛ є добровільним. Більш того, роботодавець не може вимагати від працівника інформацію про його ВІЛ-статус, а її розголошення без відома людини, яка живе з ВІЛ, є незаконним. Така інформація може надаватися іншим особам (медпрацівникам, соціальним працівникам) лише у разі, коли цей фахівець здійснює лікуванням або надає терапію пацієнту».