Адвокати проєкту «Human Rights Clinic» створили нову юридичну практику для захисту осіб, які лікуються від наркотичної залежності. Про це свідчить справа за № 521/3552/21. Відповідно до рішення суду, яке набрало чинності, суд закрив кримінальну справу щодо громадянки В., обвинуваченої у скоєні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 КК (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту), на підставі ч. 4 тої ж статті. Особливістю цього рішення є визнання лікування в СІЗО рівнозначним «добровільному зверненню до лікувального закладу та початку лікування від наркоманії». Також порушується питання щодо неіснуючого в сучасній медицині діагнозу «наркоманія», який Верховний Суд використовує у своєму рішенні, прийнятому три роки тому.
Визнала свою залежність
За матеріалами справи, Малиновський районний суд міста Одеси розглядав справу у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних речовин, без мети збуту. Навесні 2020 року жінка для особистого вживання придбала пакет з порошком, що містив метадон. За покупкою вона поїхала на Молдованку, де на землі біля одного з будинків знайшла придбаний товар. За цим пошуком пакетика спостерігала мешканка будинку, яка повідомила про це у поліцію. Через деякий час жінка потрапила до Одеського слідчого ізолятору.
Лише під час медичного огляду влітку 2022 року обвинувачена зізналась наркологу, що не перший рік має наркозалежність і поскаржилась на біль та ломоту в тілі, відсутність сну та апетиту, тремор та роздратованість. Лікар діагностував психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів із синдромом залежності. Затримана звернулась з проханням провести їй детоксикацію, на що лікарі надали курс детоксикаційної терапії, який вона пройшла в ізоляторі.
Весь цей час тривав судовий процес, до якого долучилась юридична команда громадської організації «ПРОЖЕКТОР». На захист обвинуваченої прийшли адвокати проєкту «Human Rights Clinic», які допомогли жінці у захисті її прав.
«Цей випадок демонструє нову практику у питанні звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України, тобто у зв’язку з добровільним зверненням до лікувального закладу та початок лікування від наркоманії. Крім того, цей кейс порушує питання щодо можливості проходження лікування у СІЗО і сподіваємося, що він стане помічником для Верховного Суду, який у справі № 357/11205/19 від 29 листопада 2021 року оперує діагнозом «наркоманія», якого давно не існує, але ще згадується в законах», – констатує керівник проєкту та адвокат Віталій Матвєєв, який супроводжував справу громадянки В.
Верховний Суд поверхнево оцінив факти
В аналогічному рішенні за № 357/11205/19 від 29 листопада 2021 року Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок, що апеляційний суд належним чином не з’ясував, чи дійсно обвинувачена особа страждала на «наркоманію», що є некоректним до сучасної медичної практики. Проте, за чинними нормами, цей діагноз встановлюється за результатами проходження медичного обстеження, відповідно до Закону та Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затвердженої спільним Наказом МОЗ, МВС, Генпрокуратури, Мін’юсту України №306/680/21/66/5 від 10 жовтня 1997 року.
У цій справі до розгляду була долучена довідка від 05 листопада 2019 року, надана Київською міською наркологічною клінічною лікарнею «Соціотерапія». В ній зазначено, що обвинувачена особа пройшла курс лікування в режимі денного стаціонару з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, вживання зі шкідливими наслідками». При цьому Суд зазначив, що в довідці не вказано про встановлення діагнозу «наркоманія», наявність якого є обов`язковою умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 статті 309 КК України.
«З огляду на це, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про необхідність звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності», – зазначив Верховний Суд.
Таке рішення довело ситуацію до абсурду, адже діагноз «наркоманія» існував у 9 редакції Міжнародного класифікатору хвороб, яка діяла в Україні у минулому тисячолітті. Після ведення в дію 1 січня 1999 року 10 редакції МКХ це поняття мало бути вилучено із нормативних актів та інструкцій на національному рівні. Однак цього не сталося. Протягом чверті століття громадськість порушувала питання щодо доцільності прибрати із законодавства термін «наркоманія», але достукатись до законодавця досі не вдалось. Проте з’явилась чергова надія у зв’язку з тим, що з 2022 року світова спільнота переходить на МКХ-11 – і в Україні очікуються відповідні зміни.
Створення нової практики
Повертаючись до справи щодо громадянки В., у правозахисників виникла низка інших питань.
«Коли до проєкту “Human Rights Clinic” потрапив кейс щодо обвинувачення особи у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вона вже перебувала у СІЗО і добровільно погодилася почати лікування. Як адвокат, я зіткнувся з питаннями: Чи можливо пройти лікування безпосередньо в ізоляторі чи тільки в умовах стаціонарного лікування? Як переконати суд, що діагноз «наркоманія» не використовується у медичній практиці, незважаючи на те, що згадується в законах?» – згадує Віталій Матвєєв.
До суду захист надав звернення обвинуваченої до медичної частини СІЗО, усвідомлену згоду особи на лікування у психіатричному закладі та усвідомлену згоду особи на проведення психіатричного огляду, а також данні на отримання курсу детоксикаційної терапії з 13 липня по 11 серпня 2022 року та інформацію про проходження лікування в амбулаторних умовах.
У відповідь прокуратура виступила проти клопотання адвоката, посилаючись на Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Саме в цьому Законі згадується поняття «наркоманія», як психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок вживання цим засобом або цією речовиною. В результаті позиція прокурора зводилась знов до встановлення діагнозу «наркоманія» та того, щоб курс детоксикаційної терапії не вважався проходженням відповідного лікування.
«Відповідь ми шукали не тільки у МКХ-10, але й вирішили дізнатися думки Інституту психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», – розповідає керівник проєкту «Human Rights Clinic».
Фахова думка
В отриманій відповіді інституту вказано, що курс детоксикаційної терапії відноситься до методів лікування синдрому залежності F11.2, відповідно до стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09 листопада 2020 року №2555. Крім того, тривалість детоксикаційної терапії, її вид та потреба в інших методах лікування визначаються лікарем індивідуально з урахуванням вимог відповідних стандартів.
«Термін “наркоманія” не є медичним діагнозом, а встановлення діагнозу пацієнтам з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання психоактивних речовин (у тому числі опіоїдів) здійснюється відповідно до діючої на теперішній час в Україні Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду і відноситься до рубрики “Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин” (F11-F19)», – зазначили в інституті.
Крім того, під час розгляду справи одеський суд допитав в якості експерта лікаря, який оглядав обвинувачену та призначав лікування в стінах слідчого ізолятора у 2022 році.
Нарколог підтвердив, що медична спільнота давно не діагностує наркоманію, а замість цього діагнозу у медичній практиці розглядають психічні та поведінкові розлади із зазначенням таких ознак і речовини, яку вживає людина. Як розповів медик, лікування призначається в залежності від стану пацієнта, тяжкості захворювання та бажання самого пацієнта, однак у будь-якому разі воно повинно бути не менше 21 дня. Експерт також підтвердив, що було призначено лікування у вигляді детоксикаційної терапії, що може проводитись як амбулаторно, так і стаціонарно. У випадку громадянки В. амбулаторне лікування було достатнім та доцільним, оскільки вона була обмежена в спілкуванні із зовнішнім світом, перебуваючи в ізоляторі, відповідно, не мала доступу для отримання заборонених наркотичних речовин, які б руйнували процес лікування.
Лікар додав, що існує багато методів лікування, серед яких одним з провідних вважається замісна підтримувальна терапія (ЗПТ). Під час такої терапії замість «вуличного» методону застосовується медичний, що містить менш тяжкі та згубні речовини. Проте, детоксикацийна терапія в умовах СІЗО з обмеженим доступом до інших наркотичних засобів, на його думку, є найвдалішим способом лікування.
Зазначимо, що головними нормами, якими керуються лікарі у подібних випадках, є діюча в Україні редакція Міжнародного класифікатора хвороб, Закон України «Про психіатричну допомогу» та Протоколи стандартів лікування, що обновлюються приблизно кожні п’ять років. А ось щодо вищезгаданої інструкції «Про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини», то вона вважається застарілою і не використовується у медичній практиці.
Таким чином адвокат Віталій Матвєєв разом з юристами проєкту «Human Rights Clinic» побудував ефективну лінію захисту. Суд задовільнив його клопотання – і кримінальне провадження проти його підзахисної було закрито у зв’язку «з добровільним зверненням до лікувального закладу та початком лікування від наркоманії (діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів (метадон))». Ухвала суду набрала законну чинність, і разом з цим продемонструвала, що навіть судді Верховного Суду можуть помилятися як і будь-хто інший.
Проєкт «Human Rights Clinic» реалізовується командою громадської організації «ПРОЖЕКТОР» за підтримки Європейського фонду за демократію (EED) та Посольства Канади в Україні.
Ця новина опублікована за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.