Майже чверть століття кожної третьої суботи квітня Україна відзначає День довкілля. В цей день зазвичай проводяться різноманітні заходи, спрямовані на підвищення рівня свідомості українців в питаннях збереження безпеки навколишнього середовища.
Команда громадської організації «ПРОЖЕКТОР» намагалася започаткувати традицію участі в екологічних акціях два роки тому після екозмагань від БО «Наша чиста Одеса». Тоді разом з десятьма іншими організаціями і установами на швидкість збирали сміття одеськими схилами, а наприкінці заходу 252 мішки передали екоактивістам на утилізацію. Однак у минулому році все змінило повномасштабне російське вторгнення в Україну.
Тим не менш, екологічна свідомість для кожного не стає менш актуальним питанням. Вимушене перебування за кордоном у зв’язку з війною відкрило можливість побачити повсякденне життя в інших країнах. Тому команда ГО «ПРОЖЕКТОР» з нагоди Дня довкілля ділиться спостереженнями з приводу екологічної культури. Висновки робіть самі.
Офісні звички
Навіть невеликі кроки, які мають місце в офісі, допомагають мінімізувати забруднення навколишнього середовища. Бо насправді мало хто замислюється про те, що в Україні переробляється лише 4% від усього сміття. Решта, а це понад 10 мільйонів тонн щороку, опиняється на чисельних сміттєзвалищах. За допомогою розділення сміття можна зменшити темпи наповнення звалищ аж на 40%! Органічні відходи, папір, пластик, скло і метал – це перелік тих відходів, які можуть бути перероблені. І до цього на несвідомому рівні ми звикаємо, як відвідувачі популярних мережах ресторанів та супермаркетів, користуючись сортувальними контейнерами в їх приміщеннях.
Водночас існують небезпечні відходи, які потребують особливої технології переробки. Так, в офісі ГО «ПРОЖЕКТОР» є окремий прозорий бокс, в якій збирають відпрацьовані батарейки і акумулятори від аудіо-, фото- та відеотехніки.
Одним з рішень, яке зменшує використання паперу, є електронний документообіг та листування через електронну пошту та месенджери, перевагу яким надають наші спеціалісти. Крім того, це значно швидше і зручніше, а з використанням електронного цифрового підпису – й надійніше.
«Прищепити» культуру сортування сміття пропонуємо й клієнтам нашої організації. Наприклад, близько половини клієнтів проєкту «Human Rights Clinic» належать до людей, які живуть з ВІЛ/СНІД. Тому для них акцентуємо увагу на тому, що пігулки антиретровірусної терапії, які використовуються для підтримки здоров’я пацієнтів, зберігаються у пляшках з поліетилену високої щільності. Про це нагадує позначка пластику №2 HDPE на денці упаковки. Такий пластик є широко перероблюваним, й після переробки з цих пляшок може бути виготовлені будівельні матеріали, меблі, дорожні бордюри, лавки, візки вантажних ліній, канцелярське приладдя та інші міцні вироби з пластика, які користуються попитом.
В умовах воєнного часу поширилась ідея про передачу волонтерам залишків ліків, які не були використані під час лікування вдома та зберігалися у належних умовах. Зазвичай зайві ліки припадають пилом у шухлядах, поки термін їхнього зберігання не сплине. Або їх викидають, не підозрюючи, що вони несуть загрозу довкіллю. Проте, ці ж самі медикаменти можуть стати в нагоді для наповнення індивідуальних аптечок для військових та парамедиків.
Однак не всі й не всюди замислюються про таке, а спроба побудувати екологічну культуру серед пересічних громадян не увінчується успіхом.
В один контейнер
Однією з країн, де подібні спроби поки що марні, за результатами опитування всередині нашої команди, виявилась Туреччина.
Вже майже рік в Анкарі перебуває психологиня проєкту «Human Rights Clinic» Юлія Арсієнко, звідки проводить консультування клієнтів та щотижневі онлайн-групи підтримки українських біженців і переселенців, що належать до вразливих до дискримінації спільнот.
– На жаль, я живу в країні, де відмова від пакету у супермаркеті викликає сміх зі словами «це ж безкоштовно!» А на мій аргумент, що вони тонуть у пластику, реагують з нерозумінням. Ініціативи зі збору речей, які придатні до вторинного використання або сортування сміття, не підтримується майже ніким. Контейнери для сортування є, але ніхто не використовує їх за призначенням. Проте діє нелегальний курдський бізнес: вночі на вулиці перевертають сміттєбаки та розтягують для здачі на переробку бляшанки, скло і пластик, – розповідає вона.
Трохи інший стан речей у Румунії. Фінансистка ГО «ПРОЖЕКТОР» Юлія Беседа протягом року мешкає зі сім’єю у портовому місті Констанца. За її спостереженнями, є як позитивні, так й негативні моменти. Серед того, що приємно вражає, – чисті зелені зони та охайна місцевість вздовж швидкісних доріг: підстрижені кущі, відсутні повалені дерева, відсутнє сміття у полях. Цього ж вона не може сказати про міста і ділянки біля водойм: пляжі забруднені, а сильні пориви вітру піднімають пил вгору. Тому у містах буває важко дихати, бо навіть поливальні машини не завжди допомагають. У Бухаресті ще гірший стан.
– Щодо культури сортування сміття, румуни не відрізняються від нас, українців. В деяких місцях є огороджені контейнери, звідки сміттєвоз забирає несортоване сміття. Втім, цим переймаються в більшості мережеві корпорації. Наприклад, біля гіпермаркету німецької мережі «Kaufland» є обладнання, де міняють пляшки на грошову винагороду. Також є спеціальні баки за принципом «бумага, пластик, скло, метал і харчові відходи», наприклад, у магазинах французької мережі «Carrefour», – резюмує вона.
Штраф за несортування
Юристка проєкту «Human Rights Clinic» Ганна Яблокова зі своєю родиною була вимушена взимку вирушити до Італії, де зараз живе у комуні Коллаццоне. Й деякі аспекти життя вже відчула.
– Здається, що тут взагалі ніхто не сортує сміття: у контейнері з пластиком може виявитись все що завгодно. Хоча сортування сміття тут існує близько 15 років, а то й більше. Італійці дійшли до того, що за несортування штрафують, особливо якщо хтось цим зловживає. Можуть оштрафувати окрему родину, цілий багатоквартирний будинок або навіть квартал, – стверджує вона.
За несортування або неправильно сортуване сміття тут можна отримати штраф у розмірі 300 євро. Під таку санкцію нещодавно потрапив багатоквартирний будинок, де разом мешкає її знайома з України, яка 11 років тому переїхала на Апеннінський півострів.
– Системно не перевіряють. Служба, що збирає сміття, може доповісти, що саме в цьому контейнері виявлено несортировані відходи – тоді вже перевіряють інспектори. Також вони можуть це зробити вибірково, – продовжує співрозмовниця, – Якщо знайдуть зайві речі або неналежно сортоване сміття, то власникам цього контейнера (а це може бути одна сім’я, якщо це приватний будинок, або всі власники квартир, якщо мова йде про багатоповерхівку) виписують штраф. Якщо мешканці будинку знають, хто це робить, то вони можуть просигналізувати, а якщо такого порушника не знаходять, то штраф розподіляється між всіма.
Пакетик для сміття за 90 гривень
На відміну від Ганни, клієнтка організації Ксенія опинилась як біженка у Швейцарії і каже, що за рік перебування не чула про подібні штрафи. Більш того, вона розповідає, що все настільки легко, зручно і зрозуміло, що дуже важко не дотримуватись правил.
Вона розповідає, що турбота про довкілля у цій європейській країні є традицією. В містах розташовані станції з підземними баками для сміття за фракціями, при цьому у випадку зі склом, його навіть розділяють за кольором. Ось тільки кожна станція різна, й іноді доводиться їздити в різні кутки міста, щоб здати на утилізацію папір, одяг чи алюмінієві банки. Ще в деяких районах існують окремі дні для вивозу картону і паперу. Мешканці знають розклад роботи сміттєвої машини, тому напередодні її приїзду залишають пакунки з відходами на ґанку своїх будинків.
– Моя сестра мешкає в сусідньому кантоні Люцерн. Знаю, що в неї була ситуація, коли вона залишила неправильно зв’язаний папір на переробку. То служба його не забрала, а залишили пам’ятку, як правильно перепакувати до наступного їхнього приїзду, – зазначає Ксенія.
Вона сама ж живе за іншими екологічними правилами, бо у кожному швейцарському будинку свої правила, в залежності від укладених контрактів з фірмами, що займаються вивозом сміття. Проте всі підтримують порядок.
До речі, у Швейцарії продаються сміттєві пакети, ціна на які фіксована для кожного кантону. Наприклад, для харчових відходів використовують біорозкладані компост-пакети. В кантоні Берн, де мешкає Ксенія, 10 таких пакетів коштує від 2,10 швейцарських франків за 5-літровий об’єм до 2,40 за 16-літровий.
Для тих, хто взагалі не розділяє сміття, є спеціальні пакети, які коштують ще дорожче. Так, за 10 пакетів об’ємом 17 літрів тут віддають 7,00 швейцарських франків, а об’ємом 110 літрів – аж 22,00! Для розуміння, на перерахунок за поточним курсом валют, вартість одного сміттєвого пакету може досягати 90 гривень, а то й більше. Бо в кожному кантоні свої ціни.
Швейцарці виставляють ці пакети зі сміттям просто біля дому, і потім служби забирають їх на утилізацію.
Від автора
Стосовно України, згадую свої бажання щодо чистого довкілля. Особисто в себе намагаюсь напрацювати екологічні звички, в тому числі щодо сортування сміття. На мою думку, якщо казати про культуру розділу відходів, то її можна розвинути в кожній особистості. Однак вбачаю дві ключові проблеми, з якими стикаються пересічні громадяни. Перше – це місце для збереження сміття, адже цей процес потребує певний простір. Не кожна родина може собі дозволити це вдома, а турботи з боку кооперативів, комунальних служб чи ОСББ не вистачає. Ба більше, так з’являється додаткова строка витрат – а такі зміни у платіжках здебільшого сприймаються негативно. Друга – незнання і небажання дотримуватись правил сотрування. Тому все-таки сподіваюсь, що бодай ця публікація нагадала про можливості кожної людини мінімізувати забруднення середовища навколо нас.
Стаття підготовлена в рамках конкурсу журналістських робіт для учасників та учасниць навчального онлайн-курсу «Екожурналістика без сміття».
Автор статті – Олексій Лосинець, проєктний менеджер і комунікаційник ГО «ПРОЖЕКТОР», журналіст. Фото команди і клієнтів ГО «ПРОЖЕКТОР».