Діагностування транссексуалізму поки складатиме щонайменше два роки 💼

Допомогти переглянути та зменшити терміни оцінки стану пацієнта в амбулаторних умовах при встановленні діагнозу ґендерної дисфорії – такий запит напочатку березня 2021 року отримала громадська організація «ПРОЖЕКТОР» від 17-річної трансдівчини з Хмельницького. На її думку, зазначений у клінічному протоколі термін відвідування лікаря-психіатра щонайменше два роки є занадто тривалим для тих, хто ідентифікує себе людиною протилежної статті та бажає здійснити трансґендерний перехід.

– Ще у 2010 році Рада Європи рекомендувала державам-членам враховувати той момент, що процедури юридичного визначення ґендеру мають бути швидкими, прозорими та доступними. Чи поширюються такі рівні стандарту, як «швидкі», «прозорі» та «доступні», на медичні обстеження? – задалася питанням трансґендерна дівчина.

Питання стійкої транссексуальної ідентифікації

Команда ГО «ПРОЖЕКТОР» в рамках проєкту «Human Rights Clinic» долучилась до вивчення цього питання. Протягом наступних місяців юристи порушили проблематику діагностування транссексуалізму та ставлення трансґендерних осіб до визначених термінів, заринули у світовий досвід та перспективи.

Так, 28 квітня відбулася робоча зустріч з регіональними координаторами ГО «Когорта» та представниками ГО «Райдужне життя», під час якого було обговорені терміни діагностування ґендерної дисфорії, як психіатричного розладу. Представники трансспільноти зазначили, що, по-перше, не вважають транссексуалізм за розлад, ба більше – це сприймають як дискримінацію за ознаками ґендерної ідентичності. По-друге, нерідко має місце корупція у медичній сфері при отриманні висновку лікаря-психіатра та довідки за шифром F64.0. Для того, щоб пришвидшити оформлення омріяного документу, дехто вкладає чималі суми у конверти недобросовісних медиків, і протидіяти корупції такі нетерплячі до змін пацієнти бажання, зрозуміло, не мають.

Це питання порушувалось також й на інформаційній лекцій «Ми (трансґендери) і сім’я», що пройшла в Одесі два тижні потому.

Пізніше, у червні, юристи проєкту направили на адресу Міністерства охорони здоров’я України звернення з проханням роз’яснити зміст клінічного протоколу та можливості перегляду строків проходження психіатричного діагностування ґендерної дисфорії. Крім того, потрібно було отримати відповідь щодо виявлення та спростування інших психічних захворювань і психопатологічних проблем, якими може супроводжуватися цей розлад. Адже в чинному документі зазначається, що важливо при діагностуванні ґендерної дисфорії виключити стани, які мають схожі ознаки, наприклад, дисморфофобії, пенектомію або клітородектомію.

Цей запит Міністерство охорони здоров’я переадресувало до Науково-дослідного інституту психіатрії, де наприкінці серпня надали обґрунтування щодо дворічного проміжку часу при дослідуванні стану осіб, які бажають зробити трансґендерний перехід.

В інституті пояснили, для встановлення діагнозу пацієнт повинен мати стійку транссексуальну ідентифікацію принаймні протягом 2 років. Також важливо, що це не має бути симптомом шизофренії чи додатковою ознакою будь-яких міжстатевих, генетичних чи хромосомних аномалій. Саме таку норму прописала Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у чинних діагностичних вказівках розділу F64.0 («транссексуалізм») МКХ-10.

В установі додали, що є низка інших психічних захворювань, які лікарі-психіатри наразі повинні виключити при діагностуванні ґендерної дисфорії. Серед цих захворювань – фасадні розлади шизофренічного спектру, органічні розлади мозку, трансвестизм, егодистонічна статева орієнтація, генетичні чи хромосомні аномалії, розлади особистості. Строки діагностики кожного із психічних розладів залежить від клінічної форми захворювання, варіантів перебігу хвороби, комплексу обстежень, в тому числі в умовах психіатричного стаціонару, соматичних захворювань, наявності травм, інтоксикацій та багатьох інших факторів.

Транссексуалізм більше не психічний розлад

Однак все це буде діяти до моменту впровадження в Україні нової Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям (МКХ-11), розробленою ВООЗ. Переходити на нову редакцію світ буде протягом п’яти років, починаючи вже з 1 січня 2022 року.

У новій класифікації увесь блок F64 чинної МКХ-10 («розлади статевої ідентифікації») змінено. Зокрема діагноз F64.0 «транссексуалізм» отримав нове кодування і назву – HA60 «ґендерна невідповідність підліткового або дорослого віку» – і перенесено до розділу 17 «Стани, пов’язані із сексуальним здоров’ям». Тобто, за нової редакції, транссексуалізм, як такий, відсутній, тому теоретично не повинен розглядатися медиками як психічний розлад. Проте як це буде в реальності?

В оприлюдненій версії МКХ-11 зазначається, що ґендерна невідповідність підліткового та дорослого віку характеризується помітною та стійкою невідповідністю між статтю, з якою людина живе, та статтю, яку вона визначає. Разом з цим, це найчастіше супроводжується бажанням здійснити перехід, жити і бути прийнятою як особистість визначеної статті, бажанням привести тіло у відповідність до статевої належності за допомогою гормонального лікування, хірургічного втручання або інших медичних послуг настільки, наскільки це можливо. При цьому діагностування HA60 є неможливим до наступу статевої зрілості, а самі по собі ґендерно-варіативні поведінки та вподобання не є підставою для визначення цього діагнозу. А це може значити, що строки діагностування знов-таки можуть варіювати та залежати від захворювань і станів, що мають схожі ознаки та симптоми.