«Клініка прав людини» через суд відстоює право українських ЛГБТ бути донорами крові 💼

Після піврічної підготовки юридична команда проєкту «Human Rights Clinic» громадської організації «ПРОЖЕКТОР» розпочинає судовий процес у захисті прав ЛГБТ на можливість стати донорами крові в Україні. Наразі діє Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 385 від 01.08.2005 «Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів», де зазначено, що люди, які знаходяться в гомосексуальних стосунках, категорично не можуть бути донорами крові та її компонентів.

31 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив відповідне провадження у справі за №640/7988/21 та призначив перше підготовче судове засідання на 22 квітня 2021 року. Позивачем виступає ЛГБТ-активіст Генрі Дем’яновіч, інтереси якого в суді представляє член правління ГО «ПРОЖЕКТОР», керівник проєкту «Human Rights Clinic», адвокат Віталій Матвєєв.

У своїй заяві позивач просить суд визнати незаконним та нечинним пункт у Додатку 3 до Порядку медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів, де прописано, що гомосексуальні стосунки є формою ризикованої поведінки, яка є абсолютним протипоказанням до донорства.

Про абсурдність обмеження

Розмови про ліквідацію дискримінаційної норми, що повністю усувала від донорства крові українську ЛГБТ-спільноту, тривали досить довго і постійно велись на різних рівнях. А ось рішуче переглянути Порядок медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів, якому понад 15 років, майже ніхто не намагався.

Ми всі спостерігаємо, як з на початку XXI століття змінюються знання про природу багатьох захворювань, а медицина та технології йдуть вперед. Разом з цим змінюється суспільство і його уявлення про ті або інші соціальні явища. Ми бачимо зміни у сприйнятті гомосексуальних стосунків між людьми, які насьогодні відстоюють власні права і вимагають їхнього визнання нарівні з гетеросексуальними парами та сім’ями.

У травні минулого року людство згадувало, як 30 років тому Всесвітня організація охорони здоров’я виключила «гомосексуалізм» із Міжнародної класифікації хвороб. Згодом відношення суспільства до ЛГБТ стало більш толерантним. Також змінилася ситуація щодо поширення інфекцій, які передаються статевим шляхом, з’явилися дієві заходи протидії та боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД, а саму ВІЛ-інфекцію стали вважати хронічною. Однак, як значиться в поясненнях до Рекомендацій CM/Rec(2010)5 Ради Європи «Про заходи по боротьбі з дискримінацією за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності», ще десятиріччя тому гомосексуальні чоловіки асоціювалися з ВІЛ і навіть з педофілією. Тому й досі більшість представників ЛГБТ-спільноти не відкривають свою сексуальну орієнтацію лікарям і відмовляються від лікування через страх перед можливими проявами дискримінації. Тоді у 2010 році Рада Європи закликала держави вжити відповідні заходи і забезпечити, щоб кожна людина мала доступ до медичних послуг, без якої б то не було дискримінації на основі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОҐІ).

В Україні активістів донорського руху серед ЛГБТ вистачає, правда, свою належність до спільноти вони замовчують. Бо й досі існують поширені стереотипи щодо гомосексуальних пар, особливо чоловіків, що мають секс з чоловіками (ЧСЧ). Така ж стигма поширюється й на лесбійок і серед жінок, що практикують секс з жінками, незважаючи навіть на те, що рівень ураження ВІЛ серед них у порівнянні з іншими групами є найнижчим. Попри це, вони теж не мають права бути донорами, згідно з вищезазначеним пунктом у Додатку до Наказу МОЗ.

Андрій РАДЕЦЬКИЙ
голова правління ГО «ПРОЖЕКТОР»,
амбасадор охорони здоров’я:

«На станціях переливання крові та в плазмацентрах, донора обов’язково перевіряють на конкретні захворювання. Кожна служба крові проводить аналізи методом ІФА/ІХЛА на такі захворювання, як ВІЛ, гепатити В і С, COVID-19, а також сифіліс та інші інфекції. Перед процедурою донор проходить опитування, де є питання, чи практикує він небезпечну сексуальну поведінку, зокрема гомосексуальні стосунки. Якщо людина приховала факт гомосексуальності і це стало ймовірною причиною передачі трансмісивних інфекцій, що може призвести до інфікування реципієнта, якому переливали його кров чи її компоненти, то за це донор може понести кримінальну відповідальність. Однак довести такий факт вкрай важко, бо є багато «підводних каменів», наприклад, людина могла не знати, що має інфекцію на момент донації».

Й дійсно це так. Взагалі складається абсурдна ситуація. Припустимо, представник ЛГБТ-спільноти не має інших протипоказань та захворювань, що усувають його від донорства крові. Однак в інформаційній згоді він приховує свою належність до спільноти, але згодом це з’ясовується. Яку відповідальності така людина понесе? Сказати складно, бо правового механізму перевірки чи встановлення факту гомосексуальних відносин між людьми фактично в Україні не існує. А ототожнювати геїв чи лесбійок з людьми, які мають ВІЛ та ігнорують лікування (що може спричинити кримінальну відповідальність відповідно до статті 130 КК України), як зазначили вище, – це пряма дискримінація. В свою ж чергу, працівники служби крові можуть понести, як мінімум, дисциплінарну відповідальність за порушення інструкцій.

Перші кроки в Україні

Восени 2020 року громадська організація «ПРОЖЕКТОР» в рамках діяльності проєкту «Human Rights Clinic», що підтримується Європейським фондом демократії (EED) та Посольством Канади в Україні, розпочала кампанію, спрямовану на чергові зміни в законодавстві з метою правозахисту людей, які зазнають дискримінації за ознаками СОҐІ. До участі в кампанії були запрошені відкриті представники ЛГБТ-спільноти з різних куточків країни. Знайшли добровольців в Києві, Одесі та Кривому Розі.

На початковому етапі юридична команда проєкту разом з активістами підготували запити і звернення до низки установ та інстанцій, щоб отримати арґументовані відповіді, все-таки чому ЛГБТ не можуть бути донорами. Одеській активіст направив листи до КНП «Одеська обласна станція переливання крові», департаментів охорони здоров’я Одеської міськради та Одеської ОДА. Однак, за словами відправника, від жодного з адресатів відповіді він так і не отримав.

Інша справа у Кривому Розі. Тут ЛГБТ-активіст Генрі Дем’яновіч аналогічно надіслав листи до місцевої станції переливання крові, управління охорони здоров’я Криворізької міськради та департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА. Всі вони письмово зауважили, що його гомосексуальні стосунки є абсолютним протипоказанням до донорства, посилаючись на чинний Наказ МОЗ.

Генрі ДЕМ’ЯНОВІЧ
ЛГБТ-активіст, позивач проти МОЗ
:

«Я з дитинства люблю допомагати людям, і стати донором крові – це найкраща можливість, яка може врятувати чиєсь життя. Я молодий і здоровий хлопець, не маю жодних медичних протипоказань для донорства, і впевнений, що моя кров комусь потрібна. Не здати її, тому що я гей? Це дискримінує мене, і вважаю це неприпустимим лишати мене права бути благодійником»

Враховуючи той факт, що ЛГБТ все одно таємно стають донорами крові, громадська організація «ПРОЖЕКТОР» звернулася до ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», щоб дізнатися, наскільки ризикують реципієнти інфікуватися ВІЛ при переливанні препаратів або компонентів крові. Виявилося, що в Україні ця процедура надійна – жодного випадку передачі ВІЛ трансмісійним шляхом протягом останнього року зареєстровано не було.

До речі, таку гарантію надає Порядок медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів, де детально прописані обстеження за низкою важливих показників, в тому числі маркерів ВІЛ-1/2, гепатитів С і В, сифілісу тощо.

Донорство без дискримінації можливо

У юридичної команди ГО «ПРОЖЕКТОР» є велика надія, що ще одну дискримінаційну норму в українському законодавстві вдасться прибрати, як це вдалось зробити у 2019 році. Тим паче, цьому сприяє світовий досвід.

Зокрема, у квітні 2015 року Європейський суд роз’яснив, якщо нові методи виявлення ВІЛ або опитування донора можуть гарантувати безпеку здоров’я одержувачів крові, то загальні заборони є неприпустимими. Суд послався в своїй мотиваційній частині на принцип пропорційності і на заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.

Сьогодні за певних умов ЛГБТ можуть бути донорами крові у США, Канаді, Австралії, Японії, Франції та інших країнах. Деякі країни йдуть ще далі. Так, влада Великої Британії вже влітку поточного року планує значно послабити обмеження для геїв та бісексуалів, які бажають бути донорами крові. Зараз в країні головною вимогою для них є утримання від одностатевого сексу протягом трьох місяців. Очікується, що після змін донорами зможуть бути гомосексуальні партнери, які разом щонайменше три місяці.

Віталій МАТВЄЄВ
член правління ГО «ПРОЖЕКТОР», керівник проєкту «Human Rights Clinic», адвокат Генрі Дем’яновіча у справі проти МОЗ:

«Краще життя починається із поваги до ближнього, поваги, де кожен і кожна з нас має право на гідне життя незалежно від віку, статі, сексуальних уподобань, національної чи етнічної приналежності, зовнішності, професії, вірування тощо. Ми робимо зміни, направлені на припинення дискримінації в суспільстві, а тому звертаємо увагу держави на важливість змінювати законодавство та викорінення нерівності».

Можливо, незабаром Україна стане ще однією країною в світі, де сексуальна орієнтація не буде перепоною стати благодійником, як й мати право рятувати життя, ділячись часткою себе.