Страхи пандемії COVID-19 домінують над вакцинацією та правами людини

#Конкурс_СторіМейкер

Більша частина України знов перебуває в «червоній» зоні карантину. Проте, незважаючи на потужну третю хвилю захворюваності, суперечки між прибічниками та противниками вакцинації лише загострюються. Останні протестують, заявляють про порушення власних прав, знаходячи різні приводи: небажання щеплюватися, заборони через відсутність COVID19-сертифікатів тощо.

Тим часом, Україна впевнено закріпилася серед країн світу з найвищим добовим показником померлих від коронавірусної інфекції. Протягом місяця статисти щодня фіксують не менш півтисячі смертей, а крематорії багатьох міст перейшли в режим цілодобової роботи. На тлі жахаючих реалій спостерігається ще й халатність населення до себе, підривається антикорупційна політика, а медична реформа дає збій. Однак чому так сталося? Спробуємо розібратися.

Рух антивакцинаторів набирає обертів

Експерти вже прозвали нову хвилю «пандемією невакцинованих». Адже саме невакциновані складають понад 90% пацієнтів, які в тяжкому стані від COVID-19 потрапляють до лікарень. При цьому летальність випадків серед них в десяток разів вища за тих, хто вакцинувався. Однак ці аргументи не переконують противників щеплення.

На умовах анонімності співробітник однієї із стоматологічних поліклінік Одеси розповів подробиці смерті двох колег. Медиків госпіталізували з коронавірусною інфекцією у важкому стані та лікували за протоколами щодо пацієнтів, які отримали щеплення, бо в них були сертифікати вакцинації. Проте, як пізніше виявилося, померлі були антивакцинаторами, а їхні COVID19-сертифікати – фальшивками. Ба більше, «гра» в ковід-дисидентів спричинила поширення захворювання серед відвідувачів закладу.

Це непоодинокий випадок. Замисліться, за останній місяць понад 1000 кримінальних проваджень відкрито поліцією за підробку сертифікатів вакцинації! Кваліфікують ці злочин за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України: використання завідомо підробленого документа. Найсуворіше покарання за це – обмеження волі на строк до двох років.

Але це не зупиняє ані антивакцинаторів, ані шахраїв, які намагаються на ситуації заробити. Навіть цинічно запускають рекламу у соцмережах, пропонуючи за 50 гривень липові результати ПЦР-тестів, створені у Photoshop, ковід-сертифікати – за 1000 гривень, а із внесенням до «Дії» – від 100 доларів та вище. Шокує, що й лікарі розгортають злочинну діяльність, про що в кращому випадку дізнаємося із повідомлень поліції. Гірше – коли вони потрапляють до реанімації, а їхні родичи шукають чергові 40 тисяч гривень на «Актемру», щоб витягнути тяжкохворого з того світу.

Боротьба за колективний імунітет

Рік тому, коли перша хвиля коронавірусу в Україні досягла піку, все було по-іншому. У той момент здавалось, що то настали пекельні часи для відданих лікарів, яких виснажила боротьба за життя кожного пацієнта. За добу виявляли до 16,5 тисяч хворих. Щоб якось знизити емоційну напругу та втому, команда громадської організації «ПРОЖЕКТОР» на чолі з амбасадором охорони здоров’я Андрієм Радецьким вирішила акумулювати сили благодійників та продемонстрували суспільству власними добрими справами приклад солідарності та поваги до медиків. Медіакампанія #ЛікуйДобром охопила понад мільйон українців та запустила однойменний челендж, чим привнесла до того періоду трохи гуманності, якої так не вистачало. Зараз маємо нові випробування.

Головною метою для людства у 2021 році стала колективна імунізація від коронавірусу. Однак, як бачимо у підсумку, Україна опинилась серед країн, які поки що не змогли впоратися з цим завданням. Тепер фіксується понад 20-25 тисяч випадків ураження щодня, хоча декілька місяців тому це можна було попередити.

Команда ГО «ПРОЖЕКТОР» згадує, як влітку долучилася в якості волонтерів до вакцинальної кампанії та допомагала в одеському центрі вакцинації. Правда, черг за щепленням не стояло.

В числі організацій, які першими прийшли на допомогу лікарям, була благодійна організація «100 відсотків життя. Одеса». Їх основний напрямок діяльності стосується питань людей, які живуть з ВІЛ/СНІД. Від початку пандемії тут уважно слідкують за ситуацією. Тим паче, багато міфів поширювалось про спорідненість коронавірусу Sars-CoV-2 та ВІЛ, лікування препаратами антиретровірусної терапії та придбаний захист від коронавірусу у людей з імунодефіцитом. Згодом ці фейки науковці спростували.

Голова правління БО «100 відсотків життя. Одесса» Алла Ходак одна з перших отримала щеплення вакциною від «AstraZeneca», після чого допомагала у центрах вакцинації. Вона  розповідає, що кожні вихідні її соцпрацівники виходять щонайменше на чотири локації інформувати людей, слідкувати за дотриманням дистанції в чергах та заповненням інформаційної згоди.

– У всіх дуже різні настрої. Чоловіки іноді питають: «Чи можна споживати алкоголь відразу після щеплення?». Є такі, хто морочить голову з російським «Супутником» та тотальним чипуванням, – говорить Алла Ходак. – Для більшості вакцина із сертифікатом – це перепустка за кордон, а ні цивільна відповідальність. Проте, все частіше приходять люди, хто поховав близьких та починає розуміти, що вакцина надає шанс захистити себе та оточуючих.

Втім страхи, породжені пандемією, парадоксально роздмухують вогонь антивакцинальної кампанії. Учасники руху активно поширюють байки та агітують населення на мітинги проти вакцинації. Їхні прихильники зустрічаються серед тих, хто має дбати про розвиток суспільства та його благополуччя – вчителі, лікарі, чиновники. Замість просвіти та вирішення нагальних питань, фактично вони гальмують створення колективного імунітету, безглуздо маніпулюючи порушенням прав та приниженням гідності.

Трансґендери доєднуються до антивакцинаторів

Такі суперечки відбувається й в ЛГБТ-спільноті. Про це розповідає виконавча директорка громадської організації «Когорта», трансжінка Анастасія Єва Домані. Вона зізнається, що фанатично віддана вакцинальному руху.

– В мене є розуміння, що я публічна особа і керівниця організації. Мені необхідно відвідувати зустрічі, виступати на заходах, а з щепленням не матиму обмежень. Я вирішила вакцинуватися, хоча й мала побоювання, адже для трансжінок є певний ризик, – додає вона.

Й дійсно в деяких випадках у людей, які здійснюють трансфеміний перехід, спостерігається схильність до ускладнень. Наприклад, побічним ефектом одного з препаратів замісної гормональної терапії є тромбоз та тромбофілія. Про таку ж можливу побічну дію кажуть при використанні однієї з вакцин від «AstraZeneca» (до речі, навесні її отримала й сама лідерка). Тому при щепленні транслюдям рекомендується бути під наглядом медиків.

Спричинені побоювання укорінюються в антивакцинальному русі – і врешті-решт трансґендерні люди також виявляються у лавах спротиву, а дехто навіть очолює його.

– Був інцидент, коли на моїх очах одна з колежанок викликала поліцію через те, що їй не дозволили пройти в метро без маски, – згадує Анастасія Єва Домані. – Такі дії завдають удар по іміджу організацій, що займаються проблемами спільноти. Тому розмірковую над тим, щоб цілковите розуміння щеплення і наявність вакцинації стало обов’язковою умовою для роботи в нашій організації.

На думку лідерки, існує щонайменше три пояснення ситуації, яка склалася. По-перше, антивакцинатори вважають коронавірус вигадкою. З вуст ковід-дисидентів лунають різні теорії змови, а навколо збираються прибічники конспірології. По-друге, це захисна реакція, що базується на запереченні страхів та ігноруванні потенційної загрози. По-третє, самостигматизація. Ті, хто знаходиться в стадії транзишену, бояться звертатися за щепленням, тому що мають невідповідність зовнішності і вважають, що лікарі нібито змусять їх робити камінґ-аут.

Третій табір та щеплення за планом

Окрім двох воюючих в інформаційному полі таборів, вакцинованих та антивакцинаторів, є ще третя найбільша група. Це люди, які просто тривожаться і не можуть прийняти рішення через колізії, конфузи та інше, що створює суцільний інформаційний «вінегрет». Таку думку висловлює координатор онлайн-курсу «Здорове спілкування», практикуючий лікар-терапевт з Києва Станіслав Кравчук. Він констатує, що здебільшого його пацієнти – саме загублені в інфопросторі.

– Найчастіше пацієнти питають, чи можу гарантувати, що з ними нічого не станеться через 10-15 років, чи намагнічується місце щеплення, чи вплине вакцинація на їхню сексуальну функцію, а також чи не викличе вакцина безпосередньо COVID-19. Тобто люди часто взагалі не розуміють, для чого потрібна імунізація, – зазначає він, – Особисто я вакцинувався препаратом, який першим прибув до країни – «CoviShield». Але всі вакцини в Україні якісні та ефективні. Звичайно, кожен має право відмовитись від щеплення, але в такому випадку ця людина повинна прийняти факт обмежень щодо відвідування публічних просторів і користування транспортом. Бо й інші також мають право на те, щоб не наражати себе на небезпеку зараження, – підкреслює лікар.

Між іншим, не тільки від коронавірусу вакцинуються українці. Є цілий перелік обов’язкових профілактичних щеплень та відповідний календар. Станіслав Кравчук констатує, в Україні цей календар недосконалий та набагато менший за британський чи американський аналоги. Наприклад, у ньому немає вакцини від вірусу папіломи людини, яку слід отримати до 26 років для запобігання онкологічних хвороб, зокрема раку шейки матки, раку пенісу, раку ротової порожнини, раку горла. Водночас доросла людина кожні десять років, починаючи з 16-ти, має щеплюватися від дифтерії та правцю, щороку рекомендується – від грипу. У 2000 році для немовлят додали щеплення від гепатиту В, яку отримують діти паралельно з іншими вакцинами, які прописані у додатку до Наказу МОЗ від 16.09.2011 №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів». Тому народжені до 2000-их повинні за власною ініціативою отримати вакцину задля попередження важкого захворювання, яке вкрай складно лікується, але ефективно профілактується.

Коли втручання вище за права

Подібні заходи прихильники антивакцинального руху вважають порушенням прав з боку держави. От тільки в частині 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачена можливість втручання органів державної влади в право на повагу до приватного і сімейного життя, зокрема для захисту здоров’я. Фактично це виправдовує заходи, що запровадив уряд Постановою від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Таким чином, держава виконує свою функцію із захисту основоположних прав, прописаних у статті 3 Конституції України.

– Кожен має право добровільно вакцинуватися або не вакцинуватися. Однак держава застосовує необхідні механізми, щоб в першу чергу захистити більшість. Ми бачимо, що вакцинація дає людині можливість знизити ризик перебігу захворювання в тяжкій формі, й у більшості від щеплення не спостерігається серйозних побічних ефектів, – розтлумачує легітимність мети втручання керівник проєкту «Human Rights Clinic», адвокат Віталій Матвєєв. – Певна річ, я теж вакцинувався – обрав «Comirnaty/Pfizer», – додає він.

Що стосується обурення антивакцинаторів про сертифікати вакцинації, які начебто розголошують лікарську таємницю, то це також не відповідає дійсності. Згідно зі статтею 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», лікарській таємниці підлягають відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, а також інтимну і сімейну сторони життя. COVID19-сертифікат є лише підтвердженням того, що особа не має захворювання, – на кшталт інших довідок від лікаря, що видаються для візиту в басейн, отримання водійського посвідчення або працевлаштування.

Враховуючи розвиток пандемії і її масштаби на території України, стає закономірним внесення коронавірусу до переліку небезпечних інфекційних хвороб. З цього витікає обов’язкове профілактичне щеплення, про що зазначається у третьому абзаці статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Наостанок зазначимо, для того, щоб увесь цей масив інформації дістався кожного українця, потрібен час… тільки коронавірус не вміє читати по годинникам.


Публікацію підготував координатор проєкту «Human Rights Clinic», журналіст Олексій Лосинець для конкурсу «COVID-19: випробування людяності в епоху пандемії», організованого Democracy Development Initiative в рамках платформи «СторіМейкер: школа громадської журналістики» в партнерстві з DT Institute.